Невеликий місток через струмінь минулих реалій
Проведе нас у сад, що давно вже забутий богами.
І ніколи у цьому саду не спіймати сигналів
Тим, що проліски творчості топчуть своїми ногами.

Розмістившись на сходах обабіч садиби старої,
Ми забудемо всі дріб'язкові проблеми й провини.
Вайби з космосу тут — мов скарби стародавньої Трої,
Але їх в телескоп не побачить звичайна людина.

Ще ми так розмалюємо о́брази в небі нічному,
Що позаздрив би сам Травокуров, пардон, Мясоєдов,
Ще впаде Вавілон, ще троянці зазнають розгрому,
Ще породять нові Сиракузи свого Архімеда.

// 12.01.2022