Роршах

Придивися уважно: що бачиш у моїй масці?
Щастя, сором чи гнів, повагу, презирство, розпач?
Бачиш друзів старих, яких повернути не вдасться,
Чи коханок численних, що порозбігалися врозтіч?

Я — не просто актор без контрактів і без гарантій.
Я — не з ліги захисту вбогих сумних арлекінів.
Ваш суддя, прокурор, шах і мат королям без мантій,
Капокоміко ґранде в театрі блідавих тіней.

Імпровіз ваш — лайно, та й сюжети не вищі класом.
Остогидли давно ваші довгі, нудні тиради.
Моя маска — мінлива, твоя ж — нежива гримаса,
Бо в цій трупі не трупів насправді не так багато.

У смішному ховати не слід особисту драму:
Най не знає глядач, що стоїть за твоєю грою.
То не мене на сцену запхали разом із вами,
То вас,
недолугих,
замкнули
разом
зі мною.

// 24.09.2023